Гіпертрофія передміхурової залози

збільшення її унаслідок розростання рудиментарних періуретральних залоз. Розвивається в літньому і старечому віці.
Симптоми, течія. У початковій (першою) стадії захворювання хворі скаржаться на почастішання і деяку скруту сечовипускання, особливо ночами. При позиві на сечовипускання хворого не може відразу випорожнити міхур, а вимушений тужитися деякий час. При сечовипусканні струмінь сечі млявий і час від часу уривається. У другій стадії захворювання розлад сечовипускання ще більш посилюється, позиви на сечовипускання стають частими, вночі доводиться пробуджуватися кілька разів. Сечовий міхур повністю не спорожняється, в нім після сечовипускання залишається невелика кількість сечі (залишкова сеча), унаслідок чого через декілька хвилин знов з’являється позив. Часом відбувається затримка сечі і розтягування сечового міхура. У третій стадії захворювання періодично відбуваються ще значніші затримки сечі і розтягування сечового міхура. При перерозтяганні міхура сеча починає мимоволі виділятися по краплях.
При обмацуванні передміхурової залози пальцем через задній прохід виявляється, що вона збільшена, щільна, гладка.
Лікування. У початковій стадії захворювання необхідно дотримувати певну дієту. Забороняється гостра, дратівлива їжа, прянощі. Остання їда і пиття повинна відбуватися не пізніше 19 ч в помірній кількості. Всередину застосовують пігулки синэстрола курсами протягом року. Для попередження інфекції призначають гекса-метилентетрамин (Уротропін) і відвар ведмедячих ушек. У пізніших стадіях захворювання систематично катетеризируют і промивають сечовий міхур. За відсутності ефекту необхідна операція видалення передміхурової залози (простатектомія).