Перетоніт

У тих випадках, коли перитоніт розвивається унаслідок переходу запалення з того або іншого органу черевної порожнини, загальний стан і суб’єктивні скарги хворого спочатку залишаються характерними для запаленого органу черевної порожнини. Але потім в загальному стані настає різке погіршення. Болі в животі стають більш розлитими, перестають вислуховуватися перистальтичні шуми. Вирішальне значення для діагнозу в цих випадках мають пальпаторні дані. Якщо раніше хворобливість і напруга черевної стінки визначалися в області первинного запального вогнища, то при перитоніті вони швидко захоплюють весь живіт. Настає різке погіршення загального стану хворого.
При обмеженому перитоніті спочатку визначаються лише симптоми, характерні для запалення того або іншого органу черевної порожнини (апендицит, холецистит, аднексит і т. д.). Лише через деякий час з’являються властиві обмеженому запаленню очеревини симптоми: хворобливість і напруга черевної стінки наголошуються не по всьому животу, а на деякому його ділянці. На останніх ділянках живіт залишається м’якшим, менш хворобливішим і напруга черевної стінки не виражена, або виражено трохи.
Лікування — термінова операція, що усуває причину перитоніту. Одночасно проводиться інтенсивна терапія: інфузії ізотонічного розчину хлориду натрію, розчинів глюкози, плазми, кровозамінників, а також сердечні засоби і антибіотики. У післяопераційному періоді налагоджують постійну аспірацію шлункового вмісту. Для збудження перистальтики п/к вводять прозе-рин, фазостигмін, в/в 10—20 мл гіпертонічного розчину хлориду натрію.